Місто,
де все починається
Наш Instagram

Я – містик

Мир твоєму дому! Я Київ.

А чи знаєш ти, що за своє довге життя, я зажив досить неоднозначної слави. Мене називають  – новим Єрусалимом, Святим Містом і в той же час «лігвом змієвим». Дехто, на власні очі, бачив відьомські шабаші на моїх лисих горах, а інші були свідками чудотворних зцілень в святих храмах моїх.  Цікаво, де ж істинна? Я зараз розповім тобі деякі цікавинки, а ти одразу, як буде можливість, вирушай на прогулянку і знайди свою правду!

На вулиці Притисько-Микільській , за декілька кроків від храму Миколи Притиски, ти побачиш справжній будинок аптекаря. Про цей музей читай в розділі «Я – дослідник».  Це зараз аптекарі – люди з вищою освітою і нічого містичного в них не має. А до 18 століття лікуванням і виготовленням ліків займались знахарі, шамани , відуни, ворожки, чаклуни. Збирались вони в сиву давнину на «торжищах» в «зелених рядах» і там торгували «порохами», «мазунами», «питвом» та «зіллям». Пройдіть  далі вулицею і потрапите на місце де колись було Подільське торжище, навпроти храму Пирогощі. Пригадуєте, як у Гоголя «У нас в Киеве все бабы, которые сидят на базаре – все ведьмы.».

В старій Європі було декілька локацій для відьомських шабашів і найпівденнішим місцем  їх проведення були мої лисі гори. Та прошу зауважити, що на моїх схилах ніколи не було «полювання на відьом». Можливо тому, що «не кожна відьма киянка, але кожна киянка відьма»? І якщо ми вже згадали про Булгакова, то ось тобі ще одна містична локація – Андріївський узвіз 13. Нині тут музей-будинок одного з наймістичнішого письменника на моїх теренах. Цікаво, що будинок цей стоїть у підніжжя однієї з лисих гір – Уздихальниці. А чи знав ти, що частина містично налаштованих біографів Михайла Афанасійовича впевнені в тому, що події Балу Сатани в Майстрі і Маргариті були побачені саме на цій горі. А можливо письменник бачив знахарок, які шукали тирлич-тарву, дуже рідкісну рослину, яка облюбувала саме мої пагорби. Віриш ти в містику чи ні, а до музею завітай обов’язково  – він вразить тебе. Якщо буде цікаво, то зазирни в «Я – дослідник» – розповім інші цікаві місця.

А взагалі особисто в мне враження, що все містичне в моєму образі склалось від того, що місцеві не могли пояснити, того чи іншого явища природи, а потім ця містичність стала навіть даниною моди. Ось спав мені на думку кумедний випадок, який трапився в позаминулому столітті. Пішов серед городян слух, що в місті приймає чаклун, який здатен зарадити будь-якій хворобі. Прийом був розписаний на місяці в перед. Коли в решті решт чаклуном зацікавились відповідні ограни влади і завітали до нього з питанням чи має він якісь документи, знахар зник за ширмою і з’явившись через деякий час показав диплом про закінчення медичного факультету інституту святого Володимира (нині Національний Університет імені Т.Г.Шевченко). Представники влади були здивовані, а чаклун благав, що б побачене вони зберегли в таємниці, бо як до чаклуна до нього черги стоять, а як до лікаря – жодного клієнта.

Прибутковий будинок на Андріївському узвозі 15 теж охрестили містичним місцем, подейкують про те, що там живе сам Володар Темряви. А все тому, що мешканцям чулись постійно стогін, плач і завивання серед ночі. Можливо там і справді заблукав привід, а можливо причина куди більш банальна. Справа в тім, що замовник цього будинку Дмитро Орлов – великий скнара. Проект будинку був м’яко кажучи запозичений , ділянка землі біля гори Уздихальниці не оформлена, а будівельники не до отримали платню за свою роботу. Ось і вирішили робітники помстись жадібному домовласникові  –  замурувавши в вентиляцію яєчну шкарлупу та бите скло. Якщо врахувати, що вітер на Андріївському узвозі дме постійно, то і стогін стін став постійним супутником його мешканців. Проте  вся ця містика не завадила жити і плідно творити тут плеяді визначних митців і дослідників.

Далі просуваємось Андріївським узвозом в гору. І перед нами неймовірна картина, лебедина пісня Франческо Бартоломео Растреллі  – Андріївська церква. Про історію кохання пов’язану з нею я розповім в розділі «Я- романтик». В її стилобати, більше ніж півтора століття тому, влаштував притулок для бідних і хворих, юродивий Іван Босий. Жив він як праведник, збирав великі пожертви і відразу віддавав їх нужденним, міг віщувати майбутнє, а коли помер, то поховали його на цвинтарі Фролівскої гори (вона ж Замкова, вона ж Хоривиця). З тих пір існує повір’я, що земля з могили Івана Босого має цілющі властивості і рятує від лихоманки.  Тут і зараз полюбляють збиратись представники різних окультних товариств.

Поряд з Хоривицею, розкинулась Києвиця або як її частіше називають Старокиївська гора. Не прижилась назва Києвиця можливо тому, що київських відьом було прийнято називати саме києвицями. Зі Старокиївської гори і бере свій початок історія мого створення,  потрапивши сюди ти віднайди липу, яка тут росте вже силу силенну років і кожен городянин знає, що якщо загадати бажання і обійти кругом дерева три рази, то бажання здійсниться.  Кияни вірять, що посадив її ще сам князь Володимир.

Я загадаю бажання, що б ти завітав до мене в гості. Чекатиму. Твій Київ.

Зв'яжись з нами

Підпишись на e-mail розсилку, чи обернись до нас с запитанням

Ми на зв’язку

Контакти

Номер телефону
e-mail